Донор

Соло відкрив очі і побачив ту саму стелю, зовсім не схожу на небо. Сонце - далеко, за півтора мільярди кілометрів. Щоб до нього дістатися слід зірвати фіранки і розбити вікно. Але спочатку потрібно встати...
Розігнав ранкові сутінки на стадіоні. Порозтягував чуттєвий діапазон контрастним душем. Перетворив здорову їжу у живу воду. Випив як ліки. Фіранки... Вікно... Вистрибнув на бруківку. І вирушив на роботу. Пішки. Насолоджуючись.
Соло - донор. Резус - позитивний.
За півгодини дістався до Банку. Зареєструвався. Здав тест на почуття гумору. Висповідався. Отримав картку. Зайшов до свого кабінету і зачинив двері. Час розпочинати.
Соло дістав з нижньої шухляди робочого столу іменну скриньку з чорного дерева. Поставив перед собою. Найважче - відчинити. Стандартна процедура, прописана у його трудовій угоді.
Соло подивився на календар. Там було обведено червоним сьогоднішнє число: 19 червня. 2010-ий. Його останній робочий день. І він, уперше за 7 років зможе взяти дев'ятимісячну відпустку, а потім, якщо захоче, піти на пенсію. Подорожувати. Вирощувати дерева. Одружитися з красунею-матір'ю своїх майбутніх дітей. Хлопчика і Дівчинки. І знову почне малювати. Або обманювати себе...
Соло рвучко присунув скриньку ближче, крутнув таймер на максимум і поклав долоню на кришку. Скринька відчинилась.
Ілюзії почали прокидатись від сну. У нього ще залишалось кілька хвилин, щоб повністю налаштуватись.
Соло мав талант. Він умів зосереджуватись на приємному, знаходити добре і хороше. Бачити прекрасне. Миттєво закохуватись, якщо було потрібно. Кожна ілюзія міцно пов'язана з кимось із його клієнтів. Вони - його минуле. Ті проводки, які тільки в одному напрямі передають енергію. Від нього - їм. Вітальна енергія. Позитив.
Соло розслабився, закрив очі і почав віддавати...
_________________________
Щоб навчатись у "художці" Соло доводилось підпрацьовувати екзотичним танцівником у нічному закладі. Це був закритий жіночий клуб.
Якраз коли він закінчував останній курс, у світі раптово розпочався період Столітньої Кризи, яка за усіма розрахунками планувалася на наступний рік. Банки Позитиву і Солодкі Корпорації злетіли на вершину споживацької піраміди. Досвіду роботи по здобутій у вищому закладі спеціальності Соло не мав. Однак не впадав у відчай. І вже приготувався укласти новий довгостроковий контракт танцівника, але його знайшла Асоціація Працедавців. Виявилось, що за час роботи у жіночому клубі у Соло зібралась значна клієнтська база. Йому запропонували працювати у Банківській системі...
_________________________
...Соло відкрив очі і побачив небо. І усе зрозумів. Десь далеко унизу вперто клацав зламаний таймер, але гіркий запах спалених ілюзій долинав аж сюди. До Сонця залишалось зовсім небагато.

uploads)posts)600px)1182506640_463751874_941c8eb5fc_o.jpg)
Структура оповідання не дає змоги до кінця осягнути глибоко захований внутрішній конфлікт героя. Очевидно, герой не хоче його показувати, прикриваючи маскою "Все ОК". Можливо, його єдина проблема в тому, що він своєчасно не впадав у відчай? Але проблеми можна вирішити, а трагедію - ні. Остання, на мою думку, полягала в тому, що герой знав і пам"ятав те відчуття, яке переживав колись, дивлячись на небо. І знав, що вже не зможе так відчувати тепер...
ВідповістиВидалитиТи схожий з Коцюбинським - манера письма.
ВідповістиВидалити