За мить до Поцілунку

...Де нитка та, що зв'язує мене з цим сірим світом? Аби знайшов - відрізати б не дав нікому, - хібащо сам, зневірившись, зібравши і нудьгу, і втому, клянучи продірявлені вітрила, розбігся б, плигнув і завис... й за мить, що рівноцінна всьому, склав би крила.
   *        *         *
Шалено розгрібаючи завали того, що трапилось, із тим, на що не зважився. Очі - вирячені. Сподіваючись втриматись на краю, який вже давно віддаляється. Чи то - лише його образ? Знущання пам'яті, гідним якої намагався бути, роблячи висновки. Аналізуючи. Агонізуючи потоками мислення, водоспадами так і нездійсненого.
Початок - давно вже загублений. Фінал - виконує сила тяжіння. Ти не зупинишся, майже закінчений! Майже покинутий! Майже поглинутий! Майже закреслений! Насолоджуйся польотом і тим, що ти вже нічого не зміниш.
Хочеш, вибудовуй собі комбінації, мрій про мить, що усе виправить. Вона наближається! Ось він, Момент Істини. Усе недороблював, недоступав, лишав трикрапки... - час бути печаткою.
Кимось покликаний, для когось створений, викричи усе несказане, дарма змарноване!.. Дурак ти! А мож