L'Ego

Кожного разу, складаючи себе по частинах, L'Ego відчував незрівнянне натхнення. Адже результат передбачити було неможливо. Питання навіть не у тому, що очі можуть опинитися на потилиці, а руки ростимуть, скажімо так, набагато нижче.
Головна проблема - в деталях. Він не хотів нічого забувати. А тому завжди збирав себе до купи дуже обережно. Без поспіху... Марудна справа.
Набагато цікавіше згодом розглядати себе у дзеркалі. Впізнавати, наче добре знайомого, давнього, але дуже близького, друга.
Єдине, чого L'Ego боявся: занадто пізно зрозуміти, що втратив набагато більше, ніж здобув.
Ось і зараз, час-від-часу поглядаючи у дзеркало, відчував якесь хвилювання...
Ага! Ось воно! L'Ego ніяк не міг визначити місцеперебування безіменного пальця правої руки...
Переважна більшість вважають, що бути розібраним - це mauvais ton (фр.). Видовище нещасного, який приречено тягне за собою по вулиці Частини самого себе, змушує добросердних громадян потупити погляд. Ніби вони почувають якусь провину. Або просто побоюються потрапити у халепу, - мовляв: "Погляньте, цей бідолага явно притягує до себе troubles (англ.).
До того ж, розбиванням, ламанням, будь-яким операціям, пов'язаним із руйнуванням себе, краще відбуватись вдома. Інакше - ризикуєш залишити печінку десь поряд з граненим стаканом, серце - втоптати у попільничку якогось придорожнього кафе, а голову взагалі можна загубити будь-де, - точніше, з будь-ким.
І навпаки. Потрібно остерігатися випадково прихопити з собою Частини інших. Вони взагалі не можуть бути без господаря...
Саме зараз L'Ego і пригадав, що безіменний палець правої руки змушений був залишити у суді. Ніяк інакше не міг зняти обручку. Коли прозвучало "Розведені!", єдине, що Він встиг зробити перед тим, як учергове розсипатись на тисячі шматочків, це поставити підпис під документами. Його самовладання тоді закотилось десь під суддівську мантію. А коли L'Ego намагався його з-під неї витягнути, то випадково водночас прихопив чийсь сором. Тому й залишав будівлю суду дещо похапцем...
Він почав пригадувати.
- Отож, - впевнено сказав L'Ego своєму відображенню у дзеркалі, - спочатку до друга Васі, який тебе втішав. І сподівайся, що ви разом не закусили твоєю печінкою, коли закінчились огірки і капуста... Потім - за серцем у кафе... І нарешті... Блін!
Чиясь голова на Його шиї... На L'Ego із дзеркала вражено дивилась блондинка з розмазаною губною помадою і досить провокаційним макіяжем...
- Блондинка-а-ха-ха-а!
Писклявий жіночий регіт, який видав L'Ego, змусив його швидко кинутися до виходу з квартири.