Небо
- ...Поглянь уверх... Як багато зірок!.. Вони усі дивляться також на тебе. Вони - очі Неба.
- А якщо зірка падає?
- То Небо придивляється... Небо - воно ж, не як ми, люди: удень - спить, вночі - прокидається.
- А хмари?
- Хмари - то сни Неба. Йому, зовсім як нам, багато чого сниться.
- А Сонце? Місяць?
- Сонце - то Щастя Неба, а Місяць - Сум Неба.
- А коли дощ - це Небо плаче?
- Так. Сльози. Вдень - від радості, вночі - від самотності...
- Слухай, вже пізно. Пішли, як люди, виспимось.
- Ні, я ще побуду. Не хочу Його одне залишати...
- А якщо зірка падає?
- То Небо придивляється... Небо - воно ж, не як ми, люди: удень - спить, вночі - прокидається.
- А хмари?
- Хмари - то сни Неба. Йому, зовсім як нам, багато чого сниться.
- А Сонце? Місяць?
- Сонце - то Щастя Неба, а Місяць - Сум Неба.
- А коли дощ - це Небо плаче?
- Так. Сльози. Вдень - від радості, вночі - від самотності...
- Слухай, вже пізно. Пішли, як люди, виспимось.
- Ні, я ще побуду. Не хочу Його одне залишати...
Красиво, і трішки сумно. Чомусь, згадуючи небо на мене завжди находять хвилини печалю
ВідповістиВидалити