Принцеthа


- О-ля-ля! - сказала Оля.
Ну що на це міг відповісти Микола? Тільки приречено "промичати":
- Ти мИне кидаєш?
- Нарешті ти здогадався...
- Ммм... Ну тоді я пішов...
І Микола пішов.
- Бридке! Нікчемне! Безхребетне! Мммурло! - кричала вона йому навздогін.
І доки цигарковий дим, яким дихав, кашляв, шипів і взагалі звучав цей дешевий бар, стирав силует Миколи, за столик Олі приземлилось ще одне тіло.
- Ти мене викликала? - вмостилось воно на стільчику.
Оглянувши маленького товстуна, який всівся навпроти неї, Оля вирішила сказати, що вона - "кончєна дура, хвора на сифіліс" і, що з нею "краще не зв'язуватись" (що, в принципі, насправді відповідало дійсності). Однак не сказала. У нього були короткі товсті масні пальці, плюс перетинки між ними, плюс шкіра брудного зеленуватого кольору... - і усе це їй, чомусь, нагадало батька.
- Добрий вечір, - констатувала Оля.
- Покищо, - авторитетно проплямкав незнайомець і випив її пиво.
Потім він ласо причмокнув і очікуюче, знизу вверх, вперся у неї поглядом.
Оля миттєво впріла і засоромлено промямлила:
- Я планую стати телевізійним диктатором...
- А я, ля!, планую верзти чортзна-що, доки ти врешті не відчуєш усю глибину приниження. Таким чином, ля!, я компенсую власні комплекси меншовартості.
- О-оо...
- Ля! Моє его не таке й велике, але воно більше, ніж твої мізки.
Незнайомець рвучко вискочив на стіл. І повільно побіг на Олю. Його розчервонілі баньки були трохи вище її прекрасних смарагдових оченят, - і вона раптом скучила за Миколою.

Зупинившись майже впритул, коротун наочно демонстрував, як він захекався, наче пробіг кілька кілометрів.

- Не така ти вже й велика, ля! - розчаровано прохрипів він.
- Я хотіла сказати "диктором", "телевізійним диктором"...
- Не виправдовуйся, ля! Диктатори завжди потім виправдовуються. Але їм ніхто не вірить. Брехуха, ля!
- Я більше не буду,.. - заскиглила Оля.
- Так, ля! Ти більше не будеш, ля!, рости, ля!
І він знову перетворив її на маленьку зелену жабку. І досить різко, як для його неповороткого тіла, заховав собі у кишеню. Доки принц Микола не повернувся і усе не зіпсував.

Коментарі

  1. Так... Що тут скажеш, сомозакоханість призводить до втрати не тільки близьких тобі людей, а до до втрати самої себе

    ВідповістиВидалити
  2. розмова про запахи.
    мені відчулось, ніби цей твір просто насичений димом цигарок і запахом запліснявілої Усті...
    неприємне відчуття. але ситуацію відображає, напевне, якнайкраще.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні публікації