Буддисти

По примерзлих осінніх вулицях Старого Міста бредуть двоє: 27-річний РЕЖИСЕР (і одночасно Керівник невеличкого, але вельми амбіційного театру) і 18-річна МИРОСЯ ("свіжа" акторка театру, за сумісництвом студентка іноземної філології ІІ-го курсу Львівського університету).

РЕЖИСЕР: Ти віриш у кохання?
МИРОСЯ: У нас продовжується співбесіда?
РЕЖИСЕР: Ти прийшла на відбір у мій театр. Я повинен знати, з ким буду працювати.
МИРОСЯ: Розумієш... Просто. У мене такий період. Нове життя. Зараз я взагалі не думаю, що зможу колись закохатись. Півроку тому розійшлася з хлопцем. І зараз розумію, що то була лише звичка.
РЕЖИСЕР: Ну й дарма. Митець завжди повинен бути закоханим. Щоб його відчували глядачі.
МИРОСЯ: На жаль, у такому разі я вам не підходжу.
РЕЖИСЕР: У тебе просто чудові дані.
МИРОСЯ: Прикалуєшся?
РЕЖИСЕР: Ні. Для театру. Коли ти вийшла на кін... То була інша Мирося?
МИРОСЯ: Не знаю. Слухай, у мене, типу, дуже складні відносини з творчістю... Наприклад, у 8 років на уроці образотворчого мистецтва на парті перед собою я побачила шматок глини...
ГОЛОС ВЧИТЕЛЬКИ: Діти, сьогодні ми побуваємо у спекотній Індії. Там живе дуже багато тварин. Деяких з них ви могли нещодавно бачити у зоопарку. І одним із наймогутніших є...
МИРОСЯ: Я виліпила просто класнючого слоника. Він задоволено мружився від сонячних променів, що падали на нього з-за вікна, перед яким стояла наша парта. Від насолоди слоник притиснув свої величезні вуха до потилиці, а хобот витягнув перед собою, ніби потягуючись...
Мене усі хвалили. Отримала "відмінно". Слоника поставили за скло, на виставкову полицю у класі. Кілька днів, коли батьки забирали мене зі школи, - ми обов'язково провідували мого слоника...
Наприкінці навчального тижня, у п'ятницю, я з батьками з'їздила до бабусі у село і розповіла їй про слоника. Вона дуже хотіла його побачити...
Вихідні тягнулись жахливо довго.
У ніч на понеділок я майже не спала. Портфель був складений звечора. Я швидко одяглася і, нишком, проковзнувши повз сплячих батьків, ще за півгодини до початку уроків вже була у школі. На виставковій полиці, за склом, на місці мого слоника стояв глиняний екскаватор...
ГОЛОС ВЧИТЕЛЬКИ: Миросю, слоник захтів побачити Індію...
МИРОСЯ: А згодом я дізналася, що глини у школі для уроків образотворчого мистецтва не вистачало на всіх...
РЕЖИСЕР: Напевно, ти не знала, але той слоник був буддистом. І у наступному житті він просто став екскаватором. Ти віриш в реінкарнацію?..