Cafe

...Спостерігаючи за круговоротом чайників, горняток, цукорниць, попільничок, офіціанток. Не відволікатись на спалахи запальничок, різножанрову музику, прохолодні струмені кондиціонера над головою. Не зважати на розмови за сусідніми столиками, вищання ніжок стільців по кам'яній підлозі, викладеній квадратовою плиткою.
Не підганяючи час. Не викурюючи цигарку за цигаркою, не відчуваючи жодного виду голоду, цмулити зелений чай.
Принтові картинки і фотки на стінах повільно змінюються, наче хтось вдумливо розкладає якийсь пасьянс. Не вперше і не востаннє. Людські долі мішаються, стикаються на власних егоцентричних орбітах, смакуючи у польоті адреналін і космічний пил слів.
Трикутники серветок - наче таємничі зіккурати чи піраміди, що зібралися втиснутися в один вимір.
Підвальні вікна замальовані прихильниками супрематизму.
Навколо - ні дзеркала, ні годинника. Розмішуючи цукор у чашці, розкручуєш рулетку казино.
Кермуєш келихом пива. Геометричні лінії тіней цупко лягли на стіни.
З часом, - особливо, коли замовкають колонки, - людський гул нагадує початок репетиції оркестру. Голоси настроюються, підлаштовуються... і світ починає звучати з ними в унісон.