І прийде дощ...

Став на асфальт одночасно з першими краплями. Подорожувати саме таким чином вже давно стало Його звичкою. Вітер - занадто непередбачуваний, а щодо опадів - завжди можна звіритись у Гідрометслужбі.
Як завжди, на Нього чекали. Добре, хоч цього разу без червоних килимів, лівих замовних музик і жертовних вівтарів.
Посеред проїжджої частини, примостивши свої маленькі босі ступні на білу роздільну смугу, під теплою літньою зливою мокла дівчинка 5-ти років.
- Це Ви? - у тонкому, майже кришталевому голосі бриніло нетерпіння.
- Так. Я - Фатум. - довелось присісти і ледь нахилити тулуб, щоб дівчинка могла дотягнутись до простягнутої Ним долоні. - Привіт.
- Привіт, - кивнула і досить міцно стиснула своїм рученям Його вказівний палець. - Я вже давно Вас чекаю. Так і до... цієї.. пневмонії! недалеко.
Дівчинка переминалася з однієї ноги на іншу.
- Ти хто? - Фатум випрямився.
- Ще не знаю. Ви... допоможете?
- У чому?
- Визначитись. Усі мої знайомі або ще діти, або вже давно знають, чого хочуть.
Він потиснув плечима.
- Я зараз вийшов на пенсію. Подорожую. Тільки приймаю почесті і прокльони. Навряд, чи зможу тобі чимось зарадити. Віра у мене - майже вичерпалась. Бачиш, доводиться опускатись з небес на землю...
Він швидко замружився і мотнув головою... Здається, перевтомився. Галюцинації... або дівчинка справді підросла на кілька сантиметрів.
Вона якраз проводила поглядом якусь із машин, що безперервними потоками мчали повз справа і зліва:
- Вони усі кудись поспішають. А я боюся зрушити з місця. Раптом піду не у той бік. По дорозі щось знайду. Підберу. Переконаю себе, що це - саме те... А коли зрозумію, - вже буде пізно. Стану лінива, обтяжена дрібницями... Кажуть, озиратися - шкідливо для здоров'я, - можна шию зламати... Ви мене взагалі слухаєте?!
- Ти цеє... обережніше...
Під тендітною дівчиною, якій, без сумніву, було не менше 14-ти років, повільно почав прогинатись асфальт. Вона опустила очі... і захоплено вигукнула:
- О-го! - підстрибнула на місці на одній нозі. - Ви це бачите?!
По асфальту поповзли ламкі тріщини.
- Добре-добре! - Фатум промовляв поспішно, але чітко. - Я тобі допоможу. Поки ще не пізно...
- Злякався? - вона вражено підняла свої мигдалеві очі. Тепер її тім'я розміщувалось якраз на рівні Його підборіддя.
- Ні. - Фатум різко відвів голову і простягнув дівчині свій плащ, намагаючись приховати схвильований погляд. Сукенка, напевно, не встигала рости разом з власницею і вже давно тріщала по швам. "Дівчинці" нещодавно виповнилось, як мінімум, 20 років.
- Зачекай! - вигукнув Фатум.
Небо розірвала блискавка. Пролунав грім.
Поряд з ними зупинилось авто. Скло з боку керма опустилось. З-за нього визирнув молодий чоловік.
- Вам допомогти? - захоплений погляд водія не вагався. Чіпкий та відвертий.
- Це Він? - закутана у плащ дівчина стояла навшпиньки, - зате її очі були напроти очей Фатума.
- Не знаю,.. - видавив Він. - Я не знаю! - і по Його щоках покотились сльози. - Я втратив свій дар!
Вона обережно пригорнула Фатум до себе. Він притис обличчя до її вологого волосся.
- Заспокойся... Усе буде добре... Нічого,.. - рука дівчини лагідно куйовдила Його голову. Потім, обхопивши долонями з боків, підняла її - і зазирнула в очі:
- Я сама усе вирішу. Не хвилюйся... Вибач, що потурбувала, але, здається, мені час йти... Так і до цієї... як її?.. пневмонії недалеко! - вона засміялася дзвінко і чисто.
Розпогоджувалось. Сонце обережно, поволі визирало з-за хмар.
Фатум кивнув і, відступивши крок убік, відвернувся. Дівчина сумно подивилась собі під ноги. Вода спадає...
- Дякую за плащ,.. - майже прошепотіла вона і, оминувши Фатум, швидко попрямувала уперед по білій роздільній смузі.
- Вибач! - як прощання донеслось здалеку, - і дівчина розчинилась у мареві паруючого асфальту.
- Це вона мені? - водій, усе ще втупившись їй услід, гарячково намагався вирішити, чи виходити йому з машини.
Фатум повернувся. По обличчю на місці суму повільно з'являлась задоволена, майже хуліганська, посмішка:
- Кажуть, озиратися - небезпечно для здоров'я, - і зареготав.
А небо стало чистим-чистим.
- Ви чого? - молодий чоловік з авто нервово стиснув губи.
- Ні. - Фатум ледь вгамував сміх.- Твоя зупинка - далі... Виїдеш на 41-у, на третьому перехресті - звернеш направо, потім - одразу ж наліво. Казино "Янус". Дівчина з тату метелика на лівому плечі... Не упусти, - підморгнув правим оком.
- Що?!
- Першим народиться син.
- Йди ти!.. Ідіот!
Авто зірвалося з місця.
Фатум стримав черговий напад реготу. Широко усміхнувся. Із насолодою, повільно, вдихнув на повні груди. І підняв погляд до неба.
Над Ним збиралися хмари...