Усе, що Є

Не зважаючи на заборони і погрози, після роботи вони зустрічались на березі моря і збирали упалі шматочки зірок.
Небезпечно. І безперспективно. Якщо б хтось Їх зловив, - закон чітко зобов'язував відправляти таких на перевиховання в інше життя. Наприклад, комахами або взагалі пивними бактеріями. Щоб, будучи нікчемними, вони могли звикнути до малого. І сприймати усе як належне.
Шматочки були різні. Внаслідок особливого клімату на планеті, потрапивши на поверхню, вони танули за кілька годин залежно від розміру та елементарного складу.
Зібравши 3-4 штуки, Вони поверталися додому, у маленьку орендовану квартирку біля автостради. Сідали посеред кімнати на потертий килим, спинами спиралися на раму невисокого ліжка-півторашки і обережно розкладали перед собою здобутий скарб. І слухали...
Як правило, камінці мовчали, але іноді зблискували якимись потойбічними кольорами і розповідали про свої космічні подорожі і подвиги. Усе починалося однаково. Колись шматочки були частинами великого цілого, але у певний момент доля чи провидіння відщеплювали їх і штовхали на власну путь, у невідоме. Там, пролітаючи крізь незліченні маси подібних собі - вони набували властивої форми, зіштовхуючись - набирали швидкості, вчилися змінювати траєкторію, потрапляючи у чиюсь орбіту - пізнавали себе і даровані їм можливості. Шматочки вірили, що колись знову стануть єдиним цілим на тій чи іншій планеті...
Іноді килим починав диміти, але Вони не рухались з місця. Справжнього вогню тут вже давно ніхто не бачив. До того ж, Їм у ці моменти було чим зайнятися.
Вони дивилися одне на одного і розуміли: ця планета і навіть Космос - мізерні, порівняно з тим, що є у Них.