Пекарня

Як і кожного вечора вже кілька семестрів місяць повернувся до Нього своєю невидимою стороною. З провулків виповзли тіні ілюзій, страхів та інших чужоземців. Їх справжньою домівкою була Сіра Пустеля, що знаходилась на місці вже кілька тисячоліть висохлого океану Мрій та Безкорисливих Намірів. Він колись відвідав його разом з університетською експедицією. Серед інших познайомився там з Верблюдом.
- Як ти можеш стільки часу відмовлятись від води? - запитав його Студент.
- Уже звик. От як більшість з вас, людей, на тривалий час відмовляються від своєї душі, - справді не зрозуміло...
...Студент вийшов з марева минулого і, широко відчинивши двері, увійшов до пекарні.
- Щедрої ночі вам! - привітався. - Тут хтось є?
- ...є-е-е-е,.. - покривлялась з-за прилавку луна і, високо підскочивши, м'яко відбилась від стелі та висипалась на вулицю. Двері одразу ж зачинились.
- Чим можу допомогти? - з проходу на кухню викотився огрядний пан Пекар і розцвів рум'янцем, упізнавши Студента. - Як завжди?
- Навіть не знаю... Давно тут не був і зараз відчуваю справді звірячий апетит.
- Що ж... тоді можу запропонувати Драйзера або Достоєвського...
- Занадто ситно на ніч...
- Так. О цій порі краще... Звичайно, якщо ви розділите з кимось трапезу... У нас ще лишились шарлотки Бронте...
- Чия випічка?
- Не довіряєте? - ще більше надувся товстун. - Оригінальна...
Схоже, аби Пекар не луснув, слід було поспішати.
- Вибачте. Останнім часом мене переслідують видіння з однією знайомою... Домовився з нею про зустріч, а вона попросила по дорозі забігти до Вас, прихопити щось смачненьке...
- О! Тоді - хвилиночку...
- Я нікуди не поспішаю, - кинув Студент про всяк випадок.
- Не поспішає він... Ех! Молодий чоловіче, був би я на вашому місці...
Густий бас товстуна, здавалося, лунав звідусіль.
Студент тільки встиг озирнутися, - а Пекар вже протягував йому пакунок з випічкою.
- ...А від закладу - подарунок: крихти а-ля Омар Хаям... Залишилось трохи... Якраз для видінь.
- Спасибі.
- На здоров'я. І хоча Вам слід поспішати, раджу насолоджуватись смаком.
- Дякую. До побачення! - Студент відчинив двері.
- ...побачення... побачення,.. - задиристо покривлялася луна і знову заскочила до пекарні.