Тік і Так

Бачиш, я знаю одну пару. Назвімо їх Тік і Так. Вони живуть у дуже гарному будиночку. Коли приходить Тік, - Так ніколи немає вдома.
Тік сідає за старовинний столик з антикварного чорного дерева, смакує вчорашню холодну каву, дістає вже почату пачку цигарок і підсовує ближче порожню попільничку...
Тік намагається пригадати обличчя Так. Коли вони востаннє бачились?.. На ретроспективі якогось відомого кінорежисера... Вони всього лише зустрілися поглядом. Фільм минув швидко. Однак Тік і Так встигли пройти пішки усе місто. Вони знемагали від спраги і мокли під дощем. Гуляли по тісних переповнених вулицях, доки ті знову геть не спорожніли. Їли, співали, обговорювали щось дуже важливе. Багато сміялися...
Тік встромляє цигарку у вже повну недопалків попільничку і йде. Завтра прийде Так і знову усе прибере...
Кожного дня у Тік і Так народжується дитина... Вона заповідає усе своє Тік і приносить себе у жертву Так... І знову народжується вже наступного дня... іншою.